Світло – в тобі

О. Д.

 

Знаєш, якими нас бачать ангели? Згустками світла. Завдяки цьому вони завжди поруч і не можуть загубити своїх підопічних з поля зору.

Ти живеш у світі, де часом ніч затуляє день, де доводиться рухатися в темряві наосліп, де катастрофічно бракує бодай іскри, яка б освітила подальший шлях.

Я відкрию секрет, тихесенько прошепочу на вухо: «Світло – в тобі». Ну от, Ти усміхаєшся, й очі Твої заблищали, і навколо стало навдивовижу тепло й любо, і мимохіть усміхаюся у відповідь.

Ось Ти – жовтогаряча квітка очисного вогню. Твоє світло – кольору стиглої помаранчі, плоду сонця. Твоя душа пахне літом, але не пекельною спекою, а тихим і лагідним серпнем. Це пора благодаті, щедрості, родючості.

Хвиля Твоєї енергії настільки потужна, що одних піднімає й несе на гребені, а інших накриває з головою, стирає вщент. Ти – жар-птиця, яку ніхто не може впіймати, Ти – Фенікс, який згорає дотла й знову народжується з попелу.

Твій ангел ніколи не загубить Тебе, бо він завжди бачить оранжевий ореол і слідує за ним.

Ось Він – сонячний зимовий день. Його світло – яскраво-білого кольору. Його душа пахне свіжістю морозного ранку. Зимове сонце – високе, сліпуче й холодне. На нього боляче дивитися, до нього неможливо дотягнутися, воно світить так, як ніколи більше, але майже не гріє. Воно прекрасне у своїй високості й недосяжності. Розсипами самоцвітів грає на снігу. Проникає в кожну шпарину, виганяючи брудні тіні й спалюючи їх сухим крижаним полум’ям.

 

Його ангел – сильний, мудрий і неспішний. Він із заплющеними очима знає, де ллється чисте світло.

Ось Я – грайливий травневий промінь, який то стрибає по верхівках дерев, то занурюється у глибоку смарагдову лісову гущу, пестить ніжні квіти, заглядає у вікна, розбивається у вітражах, біжить босоніж по калюжах, хапає в долоні дощові краплі й розсипає веселку всюди.

Я дякую своєму ангелу за безмежне терпіння, за те, що він не покидає, невтомно прямує за неоновим жовтаво-зеленим маячком.

Ось знову Він, а он Вона, і ще багато Їх. Кожен – особливий і неповторний. Ми можемо бачити один одного такими, якими нас бачать ангели, лише тоді, коли відкинемо імена й статуси й станемо просто душами, просто кольоровими хмаринками, світлячками, променями й промінчиками…

 

 

Коли темрява поглинає Тебе, не заплющуй очі зі страху, бо тоді, коли настане ранок, Ти можеш не встигнути вхопити перший пастельно-рожевий світанковий спалах. Почуй мій голос, що шепотів на вушко: «Світло – в тобі». Хай воно вирветься назовні й розкрає пітьму довкола. Не треба боятися розтратити його. Воно − невичерпне. Сам Господь вдихнув його в Тебе разом з життям. Твій ангел знову поповнить душевні ресурси з джерел безмежної любові.